Публикации

 

СКАСУВАННЯ  АРЕШТУ  МАЙНА

 

              Відповідно до діючого законодавства, а саме – згідно зі ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваногo, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку, який передбачений ст. 174 цього Кодексу.

              Згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства передбачено декілька випадків скасування арешту майна судом та лише один випадок скасування зазначеного арешту рішенням прокурора. Причому у двох випадках рішення судом приймається на підставі клопотання відповідних осіб, зазначених у статті 174 КПК.

              Так, право заявити клопотання про скасування арешту майна мають: підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового розгляду – судом. Тобто законодавець не обмежив на якій стадії кримінального процесу може бути заявлене клопотання, однак за умови, що ці особи не були присутні при розгляді питання про арешт майна.

              Крім того, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково  ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням: підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба (наприклад, підозрюваному чи обвинуваченому змінено підозру у вчиненні злочину, якій не передбачає конфіскації майна тощо) або арешт накладено необґрунтовано (наприклад: майно належить іншій особі; арешт накладено на майно значно більшої вартості, ніж розмір завданої шкоди тощо).

             Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

              Необхідно зазначити, що відповідно до п.13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ “Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження” № 223-558/0/4-13 від 05.04.2013 – “розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158, 174 КПК. Слід звернути увагу, що згідно з ч. 1 ст. 147 КПК клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення розглядається слідчим суддею, судом (під час судового розгляду), який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення. Такий підхід, враховуючи зміст положень ч. 6 ст. 9 КПК, доцільно використовувати й при розгляді клопотань про скасування відсторонення від посади та арешту майна”.

              Тобто з клопотанням про скасування арешту майна потрібно звертатись до слідчого судді чи до суду, який виніс ухвалу, а не до суду за місцем проведення досудового розслідування.

              До клопотання додаються оригінали чи копії документів, якими обгрунтовуються доводи наведені у ньому.

              Необхідно зазначити, що в разі, якщо арешт накладався на кошти на банківському рахунку відповідно до судового рішення, то згідно п. 10.11 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 зняття арешту з коштів банк здійснює за рішенням суду, яке надійшло до банку безпосередньо від суду. Тобто, у разі якщо рішення суду буде направлене чи доставлене іншою особою або органом, то воно залишиться без виконання.

              Також суд може самостійно скасувати арешт майна одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом,  якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови у цивільному позові.  

                 Прокурор може прийняти рішення про скасування арешту майна одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

 

                                                                                                                                           ГРИЦИШЕН КОСТЯНТИН

 

ВОЗМЕЩЕНИЕ ВРЕДА ЛИЦАМ, ПОСТРАДАВШИМ ВО ВРЕМЯ ПРОВЕДЕНИЯ  АТО

 

         Согласно статье 19 Закона "О борьбе с терроризмом", возмещение вреда, причиненного гражданам террористическим актом, осуществляется за счет средств Государственного бюджета Украины в соответствии с законом. А в дальнейшем государство должно само взыскивать сумму ущерба с лиц, которые его нанесли:

         Не имеет значения, кто нанес ущерб – террористы или те, кто с ними воюет. Возмещать сумму ущерба должен не виновник, а государство. При этом неважно, установлен ли виновник нанесения ущерба. Если виновник будет найден, государство должно взыскивать с него сумму ущерба самостоятельно.

         Выплаты должны производиться  в соответствии с Кодексом гражданской защиты Украины. Статья 84 этого Кодекса предусматривает возможность выплаты компенсации пострадавшим от чрезвычайных ситуаций, а статья 86 – что ее размер должен быть на уровне рыночной стоимости строительства такого же жилья в том же регионе.

          В качестве доводов в пользу того, что ущерб причинен в результате теракта, применяем Указ о начале АТО от 14 апреля 2014 года и Перечень населенных пунктов, на территории которых проводится АТО, утвержденный КМУ 2 декабря 2015 года.

         План мероприятий по организации восстановления поврежденных (разрушенных) объектов на территории Донецкой и Луганской областей, утвержденный распоряжением КМУ 16 октября 2014 года. Также применяем статью 41 Конституции Украины, согласно которой каждый имеет право владеть, пользоваться и распоряжаться своей собственностью. При этом никто не может быть противоправно лишен права собственности, а право частной собственности является нерушимым:

         Ущерб доказывается путем обращения в правоохранительные органы, подачей заявления об уголовном правонарушении по месту проживания. В качестве документов прилагаем: акт комиссии  по обследованию поврежденных (разрушенных) объектов жилищно-коммунального хозяйства, социальной инфраструктуры; справка исполкома  где указано, что в результате активных боевых действий инфраструктура была разрушена полностью – электроснабжение, газоснабжение, водопровод, канализация, дороги, транспортные магистрали, проводная связь. Вследствие разрывов огромного количества артиллерийских мин и снарядов, земля, колодцы и скважины оказались загрязнены. В земле есть множество не разорвавшихся мин и снарядов, кроме того, окрестности заминированы. Учитывая все это, исполком указывает, что восстановление здания и населенного пункта в целом не представляется возможным; право собственности подтверждаем выписками из Государственного реестра прав на недвижимое имущество; независимая оценка ущерба, нанесённого в результате разрушения. Оценщик определяет общую рыночную стоимость уничтоженного имущества и эту сумму суд должен принять решение взыскать из госбюджета. Госказначейство в своих возражениях против иска может утверждать, что госбюджетом на определенный год сумма компенсаций за ущерб от АТО не предусмотрена вообще. И поэтому нет источника средств для выплаты такой компенсации.

       Однако согласно решения Европейского суда по правам человека (ЕСПЧ) от 08.11.2005 г. по делу "Кечко против Украины", по которому органы государственной власти не могут ссылаться на отсутствие средств как на причину невыполнения своих обязательств. А согласно статье 17 Закона "О выполнении решений и применении практики ЕСПЧ" украинские суды должны применять практику ЕСПЧ как источник права, то есть наравне с украинскими законами.

        Вообще, позиция ЕСПЧ по аналогичным делам основывается на утверждении об абсолютной ответственности государства, обязанного обеспечить в обществе мир и порядок. Поэтому нарушение общественного мира и порядка, создание угрозы безопасности людей является для государства самостоятельными основаниями для ответственности за причиненный вред. Причем причиной вреда могут быть любые обстоятельства: не только теракты, но и, например, массовые беспорядки.

        Таким образом, для возникновения обязанности государства по возмещению вреда не имеет значения, исходило насильственное действие от должностных лиц государства, от террористов, или вообще от неустановленных лиц.

        На этом было основано другое решение ЕСПЧ от 08.01.2004 года по делу "Айдер и другие против Турции". В нем ЕСПЧ указал, что государство может быть привлечено к ответственности в целях компенсации вреда пострадавшим от действий неустановленных лиц или террористов, когда государство признает свою неспособность поддерживать общественный порядок и безопасность или защищать жизнь людей и собственность.

         Еще один прецедент – решение ЕСПЧ от 19.10.2012 г. по делу "Катан и другие против Молдовы и России". В нем ЕСПЧ отметил, что хотя Молдова не осуществляет эффективного контроля за действиями непризнанной "Приднестровской молдавской республики" в Приднестровье, тот факт, что этот регион признается международным правом как часть территории Молдовы, влечет за собой обязанность Молдовы по статье 1 Конвенции о правах человека использовать все доступные ей юридические и дипломатические средства для гарантирования прав и свобод, определенных Конвенцией, всем лицам, которые проживают.

          Вместе с компенсацией стоимости разрушенного имущества, взыскиваем из госбюджета моральный ущерб. Оценивая факт наличия морального ущерба, ссылаемся на практику ЕСПЧ. По делу "Доган и другие против Турции" ЕСПЧ принял решение от 29.06.2004, где было установлено, что органы власти Турции не только не способствовали возвращению заявителей – переселенцев, но и не обеспечили их альтернативным жильем или работой. Помощь, которая была получена, была недостаточна для жизни, заявителям не было предоставлено никаких средств, которые могли бы обеспечить достаточный уровень жизни или активный процесс возвращения. ЕСПЧ тогда посчитал, что основная обязанность и ответственность органов власти перед вынужденными переселенцами заключается в создании условий и предоставлении соответствующих средств, которые позволили бы заявителям возможность добровольно, безопасно и достойно вернуться в свои дома или места обычного проживания или, по собственному желанию, переселиться в другие районы страны.

 

ВЕЛЬМОЖНЫЙ СЕРГЕЙ

 

Задать вопрос
http://www.zoofirma.ru/